Ввод автомобілів до експлуатації та приведення їх у готовність до використання за призначенням

Військовий двічі орденів червоного прапора

інститут ракетних військ і артилерії

імені Богдана Хмельницького

Сумського державного університету

 

Кафедра будови та експлуатації базових машин

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ТЕМА: "ВВОД АВТОМОБІЛІВ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА ПРИВЕДЕННЯ ЇХ У ГОТОВНІСТЬ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ"

м. Суми – 200 р.

Вступна частина

 

Грамотна експлуатація машин забезпечується перш за все високим рівнем технічної підготовки особового складу і твердими практичними навичками водіїв під час їх використання та обслуговування. Практика підтверджує, що в тих підрозділах і частинах, де особовий склад точно дотримується встановлених правил, кваліфіковано доглядає за машинами, техніка та озброєння завжди працюють надійно і знаходяться в постійній готовності до використання. Поряд із цим економляться ПММ та інші експлуатаційні матеріали, зводяться до мінімуму пошкодження техніки з вини водіїв.

Правильна експлуатація автомобільної техніки є постійним обов`язком командирів усіх ступенів. Щоб успішно виконувати ці задачі, офіцери повинні глибоко знати порядок організації експлуатації машин, бути висококласними спеціалістами, тобто справжніми знавцями техніки, вміти на підставі об`єктивної оцінки технічних можливостей машин добиватися максимального рівня її освоєння особовим складом. Тому знання правил експлуатації техніки є важливою складовою частиною професійної підготовки.

Основна частина

1.  Загальні поняття та системи експлуатації автомобілів у Збройних Силах. Складові бойової готовності автомобілів

Експлуатація машин – це комплекс заходів щодо їх підготовки до використання і використання за прямим призначенням, технічного обслуговування, зберігання і транспортування.

Підготовка до використання.

Технічний стан машини визначається її справністю та надійністю (ресурсом до наступного середнього або капітального ремонту, повнотою і якістю технічного обслуговування та ремонту, іншими факторами). Ресурс до ремонту машини в кілометрах (мотогодинах) визначається як різниця між міжремонтним ресурсом і здійсненим пробігом (напрацюванням мотогодин).

Основним показником технічного стану машин військової частини (підрозділу) є коефіцієнт технічної готовності (КТГ), який визначається відношенням кількості справних машин до їх наявної чисельності.

Укомплектування військових частин і підрозділів проводиться за штатами, табелями до штатів і штатними розписами з урахуванням скорочення багатомарочності.

Для прийняття машини, що прибула у військову частину, наказом командира військової частини призначається комісія у складі голови – командира підрозділу, в який передається машина, фахівця автомобільної служби військової частини, а також особи, яка здає машину. У разі прийняття автомобільних базових шасі зі змонтованим на них озброєнням військовою технікою до складу комісії включається представник відповідної служби військової частини.

Комісія повинна перевірити:

– технічний стан машини шляхом зовнішнього огляду, перевірки приладами, прослуховування роботи двигуна та випробування пробігом;

– укомплектованість машини;

– стан та укладання комплекту запасних частин, інструменту та приладдя;

– наявність та стан документації.

У воєнний час машини приймаються безпосередньо командирами підрозділів або особами, призначеними командиром військової частини, із залученням водія.

Прийняття машини оформляється Актом технічного стану.

Про результати прийому заступник командира військової частини з озброєння – начальник технічної частини (начальник автомобільної служби) доповідає командиру військової частини.

Реєстрація машин у Збройних Силах України проводиться згідно з Правилами реєстрації транспортних засобів у Збройних Силах України затвердженими наказом заступника Міністра оборони з озброєння – начальника Озброєння Збройних Сил України від 18 липня 2001 року №104.

Кожна машина, яка знаходиться у військовій частині, повинна мати присвоєний їй номерний знак відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, обліку та утримання номерних та розпізнавальних знаків, нанесення написів та позначень на транспортні засоби Збройних Сил України, введеної у дію наказом Міністра оборони України від 13 лютого 1995 року №28.

На кожну машину видається паспорт (формуляр) – основний документ, що засвідчує гарантовану заводом-виробником (ремонтним підприємством) технічну характеристику машини, належність її даній військовій частині, відображає технічний стан машини і містить у собі відомості з її експлуатації та ремонту.

Паспорти (формуляри) зберігаються в автомобільній службі (технічній частині) військової частини.

Порядок видачі і ведення паспортів (формулярів) установлюється Головним автомобільним управлінням Озброєння Міністерства оборони України.

Машини, які прибувають у військову частину на штатне укомплектування, вводяться в експлуатацію наказом командира військової частини.

В наказі вказується тип, марка, штатне призначення машини, в який підрозділ та в яку групу експлуатації зараховується, присвоєний машині номерний знак, номер шасі (корпусу), двигуна та прізвище водія, за яким вона закріплюється.

Номер наказу про введення машини в експлуатацію і прізвище водія заносяться в паспорт (формуляр) машини.

До видачі наказу про введення машини в експлуатацію її використання забороняється.

Машина вручається водію особисто командиром військової частини чи командиром підрозділу (не нижче командира роти) перед строєм підрозділу. Водій, що прийняв машину, розписується у формулярі (паспорті) і з цього часу несе повну відповідальність за збереження машини, її справність і готовність до використання.

Забороняється переміщення водія з однієї машини на іншу. У разі крайньої необхідності водій переміщується на іншу машину наказом командира військової частини.

Нові машини, а також машини, які пройшли регламентований, капітальний або середній ремонт, проходять обкатку в терміни: не більше трьох місяців – у військовій частині і шести місяців – на базах та складах зберігання з моменту їх надходження.

Режими обкатки повинні відповідати вимогам, що визначені в інструкціях з експлуатації машин. Водій, який призначений для обкатки машини, повинен знати правила її експлуатації та обкатки. Про проведення обкатки робиться запис у паспорті (формулярі) машини.

Використання за призначенням є таке використання автомобільної техніки, коли машини військової частини використовуються тільки за штатним призначенням із додержанням установлених технічних норм і правил.

Використання автомобільної техніки в мирний час планується та здійснюється в межах установлених річних норм витрат моторесурсів. Рішення щодо використання машин у кожному випадку приймає командир військової частини. Воно оформляється як затверджений командиром наряд на щоденне використання машин, або у винятковому випадку – як дозвіл за підписом у шляховому листі.

В мирний час автомобільна техніка розподіляється на групи експлуатації: бойову, стройову, транспортну та учбову.

До групи бойових належать машини із установленим на них озброєнням, апаратурою радіолокації, управління та зв`язку з іншою бойовою технікою; машини, які входять до складу комплексів озброєння, а також призначені для буксирування артилерійських систем та причепів з апаратурою управління вогнем артилерії, пуском ракет та ін.

До групи стройових належать машини призначені для перевезення особового складу, озброєння, боєприпасів, військово-технічного майна, інших матеріальних засобів, для буксирування та обслуговування літальних апаратів, евакуації озброєння і техніки; а також машини зі штатним обладнанням і технікою інженерних та інших частин та підрозділів спецвійськ і підрозділів військ технічного забезпечення.

До групи транспортних відносяться машини, призначені для побутово-господарського, культурно – побутового, медичного та іншого обслуговування військової частини.

До групи учбових відносяться машини, призначені для навчання особового складу практичному водінню та застосуванню спецобладнання, змонтованого на машинах.

Зарахування машин до груп експлуатації здійснюється на підставі штату та оголошується наказом командира військової частини. До груп бойових та стройових машин зараховуються нові та кращі, технічно справні автомобілі, які мають найбільший ресурс до чергового ремонту.

Технічне обслуговування проводиться для підтримання експлуатаційних покажчиків (надійності) машин в заданих нормативно – технічною документацією межах і забезпечення їх справності та готовності до використання за призначенням.

У Збройних Силах України прийнята планово – попереджувальна система технічного обслуговування, яка передбачає обов`язкове виконання із заданою періодичністю встановленого комплексу робіт в період використання, в процесі зберігання та транспортування.

Своєчасне і якісне технічне обслуговування є важливим елементом експлуатації автомобільної техніки і повинне забезпечувати:

-  постійну готовність машин до використання;

-  безпеку руху;

-  усунення причин, які викликають передчасний знос, старіння, зруйнування, несправності та поломки складових частин та механізмів;

-  надійну роботу машин у встановлених міжремонтних ресурсах та термінах їх служби до ремонту й списання;

-  мінімальну витрату пального, мастильних та інших експлуатаційних

матеріалів.

Технічне обслуговування машин включає заправку, очищення, миття, перевірку (технічну діагностику), підтягнення кріплень, регулювання агрегатів, складових одиниць, механізмів та приладів, мастильні роботи, усунення несправностей.

По періодичності та обсягу робіт технічне обслуговування поділяється на наступні види:

-  контрольний огляд (перед виходом із парку, на привалах, зупинці, перед подоланням водної перешкоди і після її подолання);

-  щоденне технічне обслуговування (ЩТО);

-  технічне обслуговування №1 (ТО – 1);

-  технічне обслуговування №2 (ТО – 2);

-  сезонне технічне обслуговування (СО);

-  річне технічне обслуговування (РТО).

Для машин, які утримуються на зберіганні:

-  технічне обслуговування ТО-1_з;

-  технічне обслуговування ТО-2_з;

-  регламентоване технічне обслуговування.

Крім указаних видів технічного обслуговування, усуваються несправності та здійснюються інші роботи в час, передбачений розпорядком дня для догляду за технікою, в парково-господарчі дні та в спеціально відведений час (після закінчення стрільб, занять, навчань), а, також здійснюється підготовка машин до експлуатації у складних умовах і до транспортування.

Зберігання машин включає:

-  спеціальну підготовку машин до зберігання (консервацію);

утримання машин на зберіганні (технічне обслуговування, перевірку стану, переконсервацію, освіження шин, акумуляторних батарей, пального, мастильних та інших експлуатаційних матеріалів і запасних частин з обмеженим терміном служби).

Зберігання машин може бути:

-  короткочасним (до одного року);

-  тривалим (рік і більше).

На короткочасне зберігання ставлять машини, використання яких не планується більш 3 місяців.

Транспортування машин може здійснюватись залізничним, річним, морським, повітряним та автомобільним транспортом.

Кожний вид транспортування вимагає відповідної підготовки особового складу та автомобільної техніки.

Особовий склад повинен практично знати правила безпеки при різних транспортуваннях техніки, а, також правила завантаження й буксирування машин.

Бойова готовність машин визначається їх справністю, надійністю, наявністю підготовленого екіпажу (водія), укомплектованістю відповідними запасними частинами, інструментом, приладами, світломаскувальними засобами (відповідно табелю), заправкою паливом, мастильними та іншими експлуатаційними матеріалами, необхідними для виконання майбутньої задачі.

Бойова готовність машин досягається:

– суворим дотриманням вимог і правил їх експлуатації, встановлених нормативно – технічної документацією;

– своєчасним і якісним ремонтом машин, які вийшли з ладу або були пошкоджені;

– своєчасним та повним забезпеченням військ автомобільним майном і раціональним його використанням;

– створення і підтримання у працездатному стані парків і їх елементів, які забезпечуються виконання всіх технічних вимог по підготовці до використання, технічному обслуговуванню, зберіганню та ремонту машин; підтриманням рухомих засобів ремонту й технічного обслуговування в постійній готовності до виконання поставлених задач;

– високим рівнем технічної підготовки водіїв і інших спеціалістів автомобільної служби.

2.  Склад ЗІП автомобіля, порядок його використання, списання і поповнення

В організації експлуатації озброєння вагому роль відіграє забезпечення його запасними частинами, інструментом, належностями та експлуатаційними матеріалами.

До ЗІП відносяться: складні одиниці, блоки, агрегати необхідні для підтримання та відновлення працездатності, справності техніки при технічному обслуговуванні та ремонті.

Запасні частини, інструмент та належності об`єднаються у комплекти: одиночний, груповий, ремонтний.

Крім цього, для поповнення групових та ремонтних комплектів поставляється ЗІП розсипом.

Одиночний комплект ЗІП призначений для забезпечення експлуатації одиниці техніки, підтримання її у працездатному стані шляхом проведення технічних обслуговувань, поточного ремонту.

Він розподіляється на кожний зразок техніки та поставляється з ним один раз на весь період експлуатації.

Витрачені із складу одиночного комплекту предмети ЗІП повинні своєчасно поповнюватись однойменними предметами групового комплекту.

Груповий комплект ЗІП. Виготовляється на групу однойменних зразків в техніки і призначений для забезпечення технічного обслуговування, ремонту техніки із закінченим гарантійним терміном експлуатації силами ремонтного органу військової частини (об`єднання) в обсязі вимог експлуатаційної документації.

Крім того, групові комплекти використовуються для поповнення відповідних одиночних комплектів ЗІП. Груповий комплект ЗІП поставляється промисловістю разом із відповідною групою виробів один раз на весь період експлуатації і повинен бути на складі військової частини. Із групового комплекту ЗІП дозволяється витрачати не більше 50% однойменних запасних частин.

Ремонтний комплект ЗІП виробляється промисловістю на групу однойменних зразків техніки для їх ремонту в стаціонарних майстернях центрального та оперативного підпорядкування, в армійських і фронтових майстернях, а також для поповнення групових комплектів ЗІП.

Запасні частини розсипом призначенні для поповнення групових і ремонтних комплектів і ЗІП під час експлуатації та капітальному ремонті озброєння та техніки. Планування виробництва та поставок ЗІП і розсипом здійснюється, виходячи із щорічного донесення про витрати ЗІП.

Забезпечення військ ЗІП до автомобільної техніки здійснюється за принципом: центр – оперативне командування – об`єднання – з`єднання – частина.

За зберігання, витрати, облік ЗІП особисту відповідальність несуть особи, які здійснюють його зберігання, використання та облік.

Відповідальність за комплектацію техніки ЗІП несуть:

– на техніку, яка експлуатується в підрозділах, військових частинах та об`єднаннях – командири підрозділів, начальники автомобільних служб, частин та об`єднань;

– на техніку, яка зберігається на базах і складах – начальники баз і складів;

– на техніку, яку зберігається на базах центру – начальник ЦАС.

Найбільш активне питання рухомості ЗІП автомобільної техніки у військовій частині.

Видача запасних частин із складу військової частини підрозділам та військовим

майстерням здійснюється по накладним за підписом начальника автомобільної служби частини. При цьому підрозділам та майстерням запасні частини видаються тільки в обмін на відбраковані в процесі експлуатації.

Комплексність одиночного, групових, ремонтних ЗІП автомобільної техніки здійснюється методом перевірки по відповідним відомостям комплектації.

Стан комплектного одиночного ЗІП в підрозділі враховується в карточках, які зберігаються разом із формуляром (паспортом) відповідного зразка техніки. Картка призначена для обліку некомплекту запасних частин, інструменту і приладів в окремих комплектах ЗІП по зразках.

В картках записуються відомості про запасні частини, які входять до комплекту та ті, яких не вистачає, а, також про хід комплектування (така картка має назву «КАРТКА некомплектності»).

Доукомплектування окремих ЗІП, які знаходяться в підрозділах оформляється за накладними, а виявлена некомплектність – актами.

Накладна виписується в автослужбі військової частини у двох примірниках. Перший примірник залишається у начальника складу частини і служить підставою для записів у книзі обліку. Другий примірник видається одержувачу.

В автослужбі частини облік ведеться на всі комплекти.

Одиночний комплект ЗІП зберігається в штатній упаковці разом із зразками автомобільної техніки.

Групові комплекти ЗІП враховуються покомплектно. Вони зберігаються в штатній упаковці на складі частини (об`єднання). Групові комплекти призначені для поточних витрат. Можуть зберігатися без упаковки.

На складі військової частини, в ремонтних підрозділах ведеться облік наявності та рухомості ЗІП розсипом.

Облік наявності та рухомості ЗІП розсипом здійснюється у книзі, де записуються найменування деталей ЗІП, код номенклатури, одиниця виміру, встановлена норма, дата запису, найменування та номер документа, звідки та скільки одиниць прибуло (куди вибуло), скільки коштує.

Такі книги ведуться на складі та в ремонтному підрозділі військової частини (об`єднання), в ремонтному підрозділі складу об`єднання і крім цього, у службі військової частини.

Записи в книзі ведуться: на складі військової частини (об`єднання) – при кожному прийомі (видачі) ЗІП, в усіх ремонтних підрозділах, а, також у службі військової частини (об`єднання) – при кожному обертанні (видачі) та списанні з обліку ЗІП.

Зберігання ЗІП розсипом здійснюється, як правило, в опалюваних сховищах на стелажах у заводській упаковці. Особливу увагу слід звернути на забезпечення зберігання ЗІП та своєчасність його освіження, а, також на проведення контрольних оглядів та технічного обслуговування.

Списання з обліку ЗІП та витрачених матеріалів здійснюється:

– в майстерні – щомісячно на підставі підведення підсумків у книзі обліку

ремонту (обслуговування, обробки) автомобільної техніки та майна по

кількості відремонтованої техніки і майна та витрачених матеріалів;

-  в автомобільній службі частини (об`єднання) – один раз в квартал на

підставі квартальних повідомлень начальника майстерні, складених

за даними книги обліку ремонту.

Списані машини (агрегати) розбираються та розбраковуються. При

цьому агрегати (складові одиниці, прилади та деталі) вичищаються та

використовуються під час ремонту машин, які підлягають ремонту –

відновлюються та направляються на планове постачання, а не придатні

до ремонту – підлягають реалізації як металолом.

3. Порядок нанесення номерних і розпізнавальних знаків, написів і позначень

Порядок нанесення номерних і розпізнавальних знаків, написів і позначень визначено «Інструкцією про порядок виготовлення, встановлення, обліку та утримання номерних та розпізнавальних знаків, нанесення написів та позначень на транспорті засоби Збройних сил України «, затвердженої наказом Міністра оборони України №28 від 13. 02.95 р.

1. Військові номерні знаки присвоюються штатній автомобільній техніці: автомобілям, автобусам, самохідним машинам, сконструйованим на шасі автомобілів, тракторам, мотоциклам, причепам, напівпричепам військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Міністерства оборони України.*

Номерний знак, який присвоюється транспортному засобу, записується в паспорт (формуляр) машини та в технічний талон транспортного засобу. Технічний талон транспортного засобу видається на легкові, вантажні та спеціальні автомобілі поточного використання військових частин незалежно від їх підпорядкування військовою. інспекцією безпеки дорожнього руху (ВІБДР).

2. Встановлюються такі типи номерних знаків:

тип 7 – для легкових та вантажно-пасажирських автомобілів, мікроавтобусів (передній та задній), вантажних автомобілів, автобусів та інших прирівняних до них транспортних засобів, тракторів (задній знак);

тип 8 – для легкових автомобілів марки УАЗ та ЛУАЗ, які не мають кріплення для знака типу 7, вантажних автомобілів, автобусів та інших прирівняних до них транспортних засобів, тракторів (задній знак);

тип 9 – для автомобільних причепів та напівпричепів;

тип 10 – для мотоциклів.

Умовне позначення номерних знаків складається з п^яти цифр та однієї літери української абетки, наприклад, 12 53А2, два останніх символи: літера та цифра – є серією номерного знака.

3. Номерні знаки повинні виготовлятися штампуванням із листового алюмінію марки АД (ГОСТ 21631), стрічки АДО (ГОСТ 13726) або листової сталі (ГОСТ 19904) товщиною не менше ніж 0,8 мм. Літери та цифри повинні бути рельєфними (опуклими). Висота рельєфу відносно поля знака повинна бути не менше ніж 1 мм. Технологія нанесення символів на номерні знаки повинна виключати можливість їх зміни в процесі експлуатації.

Поле номерних знаків повинно бути чорним, а окантовка, цифри та літери – білого кольору.

4. Форма знака, розміри площадок у полі знака для цифр та літери, розміри та розташування отворів для кріплення зазначені у додатку №3 до Інструкції.

5. На автомобілях, автобусах, самохідних машинах, сконструйованих на шасі автомобілів, тракторах, мотоциклах, причепах, напівпричепах у передбачених конструкцією місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка: на тракторах, мотоциклах, причепах та напівпричепах – тільки ззаду, на всіх інших машинах – спереду та ззаду.

Цифри та літери номерних знаків обов^язково повторюються на задній стінці кузова вантажних та спеціальних автомобілів, автобусів, причепів та напівпричепів.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір та розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими та достатньо освітленими.

6. На машинах транспортної групи експлуатації (на легкових машинах – тільки марок УАЗ та ЛуАЗ) білою фарбою наноситься позначення – рівносторонній трикутник із вершиною донизу, в який вписано літеру «Т» білого кольору (додаток №5 до Інструкції).

7. На машинах учбової групи експлуатації та транспортних засобах, що використовуються для навчального водіння установлюється (наноситься) спереду та ззаду знак «Учбовий транспортний засіб» – рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори і каймою червоного кольору, у який вписано літеру «У» чорного кольору. Допускається встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля.

8. На санітарних машинах наноситься розпізнавальний знак «Червоний хрест».

9. На машинах з причепами та напівпричепами всіх типів (у тому числі на машинах, які буксирують гармати) встановлюється розпізнавальний знак «Автопоїзд» – три ліхтарі оранжевого кольору, розташовані горизонтально над передньою частиною кабіни (кузова) із проміжками між ліхтарями від 150 до 300 мм.

На транспортному засобі, довжина якого від 12 до 22 м ззаду горизонтально (чи вертикально) і симетрично до поздовжньої осі розміщується розпізнавальний знак «Довгомірний транспортний засіб».

На транспортному засобі, довжина якого з вантажем або без нього перевищує 22 м, а також на автопоїзді з двома і більше причепами (незалежно від загальної довжини) ззаду розміщується прямокутник жовтого кольору розміром 1200 х 300 мм з каймою червоного кольору, шириною 40 мм, на якому зображено чорним кольором вантажний автомобіль із причепом та зазначається їх загальна довжина в метрах.

10. Під час транспортування артилерійських систем кінцева точка гармати позначається у світлу пору доби – червоним прапорцем, в темну пору доби – ліхтарем червоного кольору на дульному зрізі гармати.

11. На машинах, якими керують водії зі стажем до 2 років, у разі перевезення вантажним автомобілем людей або небезпечних великовагових чи великогабаритних вантажів, а також у випадках, коли максимальна швидкість транспортного засобу згідно з його технічною характеристикою або окремими умовами руху, визначеними Державтоінспекцією, нижче встановленої у пунктах 12.6 і 12.7 Правил дорожнього руху, ззаду розміщується (наноситься) розпізнавальний знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» із зазначенням дозволеної швидкості.

12. Під час перевезення групи дітей в автобусі спереду і ззаду розміщується розпізнавальний знак «Діти» – квадрат жовтого кольору з каймою червоного кольору і чорним зображенням символу дорожнього знака 1.33 «Діти».

13. На машинах, які обладнані для перевезення особового складу, під час групового перевезення людей спереду зліва та ззаду зліва на борту платформи (кузова) розміщується розпізнавальний знак «Люди» – прямокутник жовтого кольору з каймою червоного кольору з написом «ЛЮДИ» чорного кольору.

14. На транспортних засобах, що рухаються у складі колони, встановлюється розпізнавальний знак «Колона» – квадрат жовтого кольору з каймою червоного кольору, в який вписано літеру «К» чорного кольору (додаток №11 до Інструкції).

15. На машинах та причепах, що перевозять небезпечні вантажі, з усіх боків встановлюється (наноситься) розпізнавальний знак «Інформаційна таблиця небезпечного вантажу» – прямокутник оранжевого кольору розміром 400 х 300 мм (300 х 200  мм), з каймою чорного кольору (ширина – 15 мм (10 мм), у верхній частині якого зазначається ідентифікаційний номер виду небезпеки, у нижній – ідентифікаційний номер виду небезпечної речовини за переліком ООН і розпізнавальний знак «Знак небезпеки» – ромб із стороною 250 мм, зображення якого повинно відповідати класу небезпечної речовини (згідно з Європейською угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів), який розміщується з боків та ззаду на транспортних засобах, що перевозять таку речовину.

На всіх транспортних засобах, які перевозять небезпечні вантажі, встановлюється проблисковий маячок оранжевого кольору. На стінках автоцистерн, що перевозять пальні рідини, збоку і ззаду білою фарбою наноситься напис «ВОГНЕНЕБЕЗПЕЧНО».

Транспортні засоби аеродромно-технічного забезпечення повинні мати пофарбування передніх бамперів у вигляді вертикальних жовтих та чорних смуг по всій довжині бамперу шириною 100 мм кожна, які чергуються. В залежності від призначення транспортного засобу збоку на кузові наносяться розпізнавальні смуги з написами «СТИСНЕНЕ ПОВІТРЯ», «КИСЕНЬ МЕДИЧНИЙ», «АЗОТ», «АЗОТ СПЕЦІАЛЬНИЙ». На транспортні засоби аеродромно-технічного забезпечення встановлюється проблисковий маячок оранжевого кольору.

17. На евакотягачах передні бампери фарбуються з двох сторін, на відстані 400 мм від краю червоними та білими смугами, шириною 50 мм, які чергуються під кутом 45^о. На всі евакотягачі встановлюються проблискові маячки оранжевого кольору.

18. Під час перевезення вантажу, який виступає за габарити транспортного засобу спереду, збоку або ззаду, крайні зовнішні частини негабаритного вантажу позначаються у світлу пору доби розпізнавальними знаками у вигляді сигнальних щитків або прапорців розміром 400 х 400 мм із нанесеними по діагоналі червоними і білими смугами, що чергуються (ширина 50 мм), в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості – світлоповертачами або ліхтарями: спереду білого кольору, ззаду – червоного, збоку – оранжевого.

19. На механічних транспортних засобах, які транспортуються до ремонту, спереду та ззаду встановлюються прямокутні розпізнавальні таблички жовтого кольору з каймою чорного кольору та написом «До ремонту» чорного кольору. У разі буксирування несправного транспортного засобу, на якому відсутня або несправна аварійна світлова сигналізація, на транспортному засобі, який буксирується, встановлюється ззаду знак аварійної зупинки.

20. На автомобілях військової інспекції безпеки дорожнього руху наносяться розпізнавальні написи білого кольору «військова інспекція безпеки дорожнього руху» або «вібдр» на смузі блакитного кольору.

На автомобілях, які використовуються для виконання службових обов"язків штатними та черговими позаштатними інспекторами ВІБДР, на вітровому склі праворуч встановлюється прямокутна табличка блакитного кольору з каймою білого кольору та написом «ІНСПЕКТОР ВІБДР» білого кольору.

21. На машинах, які входять до складу чергових підрозділів військових частин, на вітровому склі праворуч встановлюється прямокутна табличка блакитного кольору з каймою білого кольору та написом «ЧЕРГОВА» білого кольору. На машинах, які використовуються для патрульної служби в гарнізонах, встановлюється прямокутна табличка блакитного кольору з каймою білого кольору та написом «ПАТРУЛЬ» білого кольору.

22. Номерні та розпізнавальні знаки, написи та позначення наносяться за допомогою трафаретів встановлених розмірів. Лінії літер, цифр, знаків, написів та позначень повинні бути суцільними.

23. Облік діапазонів номерних знаків ведеться ВІБДР Міністерства оборони України, гарнізонів та в автомобільних службах з^єднань та військових частин у книзі обліку діапазонів військових номерних знаків.

24. У випадках передачі машин та причепів з однієї військової частини в іншу, народне господарство, а також при здачі до ремонту з виключенням з обліку військової частини, військові номерні знаки знімаються, написи та позначення зафарбовуються. Номерні знаки, які звільнилися, зберігаються за військовою частиною.

25. Встановлювати на машини та причепи номерні знаки, які не закріплені за військовою частиною, ставити транспортний засіб на облік у Державній автомобільній інспекції Міністерства внутрішніх справ України з присвоюванням державних номерних знаків забороняється.

Заключна частина

Товариші курсанти! Ми вивчили загальні поняття та системи експлуатації автомобілів у Збройних Силах, складові бойової готовності, склад ЗІП автомобіля, порядок його використання, списання та поповнення, порядок нанесення номерних і розпізнавальних знаків, написів і позначень. Знання матеріалу заняття дозволить Вам правильно організовувати експлуатацію автомобільної техніки підрозділу.