Фразеология (Поняття про фразеологізм)

Реферат

Тема: Поняття про фразеологізм

Студентки 1 курсу 2 групи

стомат.факільтету

зуботехнічного відділення

Гаврильченко Діани

г.Одеса .2003 р.

Фразеологія як розділ науки про мову.

Фразеологією(гр.phrases- зворот, вислів і logos- поняття ,вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти.
Об^єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови ,їх семантика, структура ,походження, роль у мові, взаємозв^язок з іншими мовними одиницями , зокрема словом і реченням.
Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури , що містить багатий матеріал про його історію
,боротьбу з гнобителями й нападниками . про звичаї , ідеали , мрії й сподівання .Так , в усталених зворотах пропав, як швед під Полтавою
,висипався хміль із міха та й наробив ляхам лиха звучить відгомін боротьби з чужинцями. У сталих словах казав пан кожух дам, та слово його тепле; богу слава , а попові дай сала –ненависть і зневага до гнобителів . а історія виникнення усталених словосполучень перемивати кісточки , сім п^ятниць на тиждень , ні пуха ні пера та ін .піднімає завісу над звичаями, віруваннями ,обрядами наших предків . Тому-то фразеологія привертає увагу мовознавців, істориків, етнографів
,філософів.
Стійке сполучення , що являє собою змістову цілісність і відтворюється в процесі мовлення, називається фразеологізмом .Наприклад: покласти зуби на полицю; повісити носа; як рак свисне ;з вогню та в полум^я.
Фразеологізми ,з одного боку , мають ознаки , спільні з словами, словосполученнями і реченнями , а з другого - відрізняються від них.
Як і слова, фразеологізми 1) не користуються щоразу ,а відтворюються як готові ,наявні в мові одиниці з певним значенням, 2)Відзначаються стійкістю складу і сталістю структури, 3)часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв^язки з словами, 4)виконують ту ж функцію, що й слова
.Наприклад: накивати п^ятами- втекти ; пасти задніх-відставати.
На відміну від слів фразеологізми 1) складаються із самостійних одиниць мови – слів. Які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми,
2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах
,супроводжується образною характеристикою .Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати.
Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти ,заміна чи доповнення руйнує їх.

Фразеологічне багатство української мови.

Основні групи фразеологізмів.
З давніх - давен народ із покоління в покоління передавав усталені звороти
– чудові перлини народної мудрості .Серед фразеологізмів можемо найти такі, що прийшли в українську мову ще із спільнослав^янської і давньоруської( водити за носа , іду на ви) і засвоєні зовсім недавно ( з космічною швидкістю, потрібний як стоп – сигнал зайцю ).
Немає такої ділянки , галузі життя, буття народу ,які б не характеризувались усталеними зворотами. У фразеологізмах виражаються явища розумової діяльності( ламати голову; сушити мозок; перебирати в пам^яті) , психічного стану ( бути на сьомому небі; сам не свій; руки опустити ; на дибки ставати), взаємин між людьми ( посадити в калюжу ; давати прочухана; носити камінь за пазухою ) ,стану людського організму (носом клювати ; зуб на зуб не попадає ),дається оцінка людей явищ ,дій (ні риба, ні м^ясо; на розум не багатий; як сніг на голову) та ін.
Серед українських фразеологізмів є традиційні формули – власне українські каламбури ( на городі бузина , а в Києві дядько ; трошки гречки , трошки проса . трошки взута , трошки боса),образні порівняння (старий ,як світ; чистий, як сльоза),доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова ,як вода ,а багата ,як земля),припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді),різні примовки ( скільки літ ,скільки зим) і т. ін.
Велику цінність становлять прислів^я і приказки, які також належать до фразеології .Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу : возвеличують духовні цінності ,таврують ганебне , висміюють вади
, висловлюють співчуття, поради , вчать ,наставляють і виховують людей
.Наприклад: мир та лад- великий клад; правда кривду переважить; не місце красить людину ,а людина місце ;скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться .
Фразеологічні звороти являють собою смислову і структурну єдність. Ступінь спаяності слів у фразеологізмі. Співвідносність їх із значенням усього звороту різні.
За ступенем структурно-семантичної спаяності можна виділити дві групи фразеологізмів : неподільні словосполучення і розкладні щодо змісту усталені звороти .
Значення частини неподільних фразеологізмів не мотивується значенням складників-слів( за вухом не свербить, на гарячому зловити ,дати гарбуза), значення інших безпосередньо пов^язане із семантикою слів, що входять до їх складу (мозолити язика, знати пальці). Деякі неподільні фразеологічні одиниці характеризуються наявністю застарілих ,не вживаних у сучасній літературній мові слів і граматичних форм та відсутністю живого синтаксичного зв^язку між їх компонентами: точити ляси, зняти бучу, збити з пантелику ; от тобі й на , пиши пропало.
Розкладні щодо змісту усталені звороти складаються із компонентів . що зберігають певну самостійність і можуть замінюватися іншими словами або являють собою семантично подільні усталені звороти із вільно поєднуваних слів. Сюди належать і приказки ,прислів^я , афоризми. Наприклад : зачепити честь(самолюбство ,гордість, інтереси ); порушити питання (справу) ; охопити оком (поглядом ,зором); сльозами горю не поможеш.

Фразеологічні одиниці з структурою словосполучення і речення .
До кожного фразеологізму входить,як правило, не менше двох складників. Це можуть бути повнозначні слова з службовими і без них (все тече , все міняється ; решетом воду носити ; серце з перцем), повнозначне і службове слово(не промах , з пелюшок , на порі ) і навіть тільки службові слова (або- або , від і до , за й проти ).
Структурно-граматична організація фразеологічних одиниць надзвичайно різноманітна. Проте слова в них пов^язані за правилами української граматики й усталені звороти мають структурні відповідники серед вільних сполучень слів. Наприклад : громада - великий чоловік і Надія - передова доярка або в серці похололо і в лісі потемніло.
За структурно-граматичним оформленням виділяють дві основні групи фразеологічних одиниць: фразеологічні одиниці , співвідносні із 1) словосполученням і 2) реченням.
Фразеологічні звороти , співвідносні з словосполученнями . можуть мати структуру як підрядного ,так і сурядного словосполучення , тобто такого , що складається із незалежних одне від одного слів.
Фразеологічні одиниці типу урядних словосполучень – найчастіше поєднані сполучниками сурядності ( переважно єднальними ) повторювані повнозначні слова – іменники , прикметника . дієслова , прислівники. Наприклад : плоть і кров ; молодий та зелений ; ні живий ні мертвий ; і вашим і нашим ; ні се ні те ; і днює і ночує ; ні кує ні меле ; рано чи пізно.
Фразеологізми типу підрядних словосполучень складаються, як і всі звичайні словосполучення, з головного (стрижневого) слова і одного чи кількох залежних слів або словосполучень. Наприклад : підносити до неба ;змінити гнів на милість ; тримати в чорному тілі.
Головним словом найчастіше буває іменник або дієслово. Фразеологічні одиниці , головним словом у яких є іменник , другим складником можуть мати узгоджений з ним прикметник , дієприкметник , порядковий числівник , займенник (морський вовк , дев^ятий вал , на всю губу ) , а також іменник у непрямому відмінку з прийменником чи без нього (гріш ціна .гра з вогнем , без сорому казка , птиця високого польоту ).
Досить поширені в українській мові фразеологічні одиниці – словосполучення
, головним словом яких є дієслово . Залежним у них найчастіше виступають іменники в різних формах з пояснювальними словами і без них: не давати спуску; наробити шелесту; підносити до небес ; робити з мухи слона. Залежне слово може бути виражене прикметником у ролі іменника ,займенником , неозначеною формою дієслова ,прислівником : загнати на слизьке , давати прикурити , зводити нанівець .
Досить багата українська мова на фразеологізм типу порівняльних зворотів – різновиду приказок : як сир у маслі , як у містку дірка , як корова язиком злизала.
Фразеологічні одиниці , що мають форму речення ,можуть являти собою повідомлення , що й виступає реченням ,або називати певне явище і входити до складу речення як його член . Самостійними повідомленнями є прислів^я
,приказки , крилаті вислови та ін. Наприклад : згода дім будує , а незгода руйнує ; бачили очі , що купували ; миру не ждуть – мир завойовують.
Фразеологічні одиниці типу речення , що входять до складу речення , виконуючи функцію певного члена . Наприклад : у нього грошей – к у р и н е к л ю ю т ь.

Фразеологізми ,спільні для української і російської мов , та фразеологічні відповідники.
У скарбниці обох близько споріднених мов багато спільних усталених зворотів . Частина їх прийшла в фразеологію із спільної основи - давньоруської мови , інші з^явилися пізніше як наслідок постійних контактів між братніми мовами.
Спільними для обох мов є фразеологізми . створені на праслов^янському мовному ґрунті і поширені в усіх або більшості слов^янських мов (водити за ніс ; мати зуб ; як на долоні),та фразеологічні одиниці давньоруського походження (перемивати кісточки ,під гарячу руку ).Багаті українська та російські мови на спільні фразеологічні одиниці , засвоєні з давньоруських пам^яток , літописів тощо. Наприклад : лисиці брешуть на щити ; ламати списи ; мертві сраму не імуть .
Спільними для обох братніх мов є фразеологічні одиниці біблійного походження ,які повністю втратили релігійний зміст : глас вопіющого в пустелі ; манна небесна ; не хлібом єдиним ; терновий вінок.
У процесі розвитку української і російської мов фонд спільних фразеологічних одиниць зростає внаслідок як взаємо обміну, так і в зв^язку з тим , що вони нерідко створюються паралельно , відбиваючі аналогічні висновки із спостережень над життям . і зараз можна назвати безліч фразеологічних одиниць , що в російській та українській мовах побудовані за однією моделлю на однаковому лексичному матеріалі . Наприклад : легкий хліб
– лёгкий хлеб , бити себе в груди – бить себя в грудь .
Українська мова засвоїла чимало російських фразеологізмів . Наприклад : на всю Іванівську, казанська сирота , діло табак , потьомкінські села.
У фразеологічному запасі російської та української мов чимало спільних усталених зворотів ,що походять з інших мов. Багато спільних для обох мов фразеологізмів античного походження : ахіллесова п^ята, танталові муки , гроші не пахнуть , золота середина.
Крім спільних , російська й українська мови мають величезні ресурси специфічних для цих мов фразеологічних зворотів . особливо великі багатства власне українських та власне російських неподільних фразеологічних зворотів та прислів^їв і приказок . Кожен із таких усталених зворотів не перекладається дослівно на іншу мову , а має в ній відповідник.

Стилістичне використання фразеологічних одиниць.
Фразеологічні записи української мови , як і її лексичний склад , стилістично диференційовані . Серед фразеологічних звороті виділяють між стильові та обмежені вживання у певному стилі .
Міжстильовими називаються фразеологічні звороти , що використовуються в усіх стилях мовлення .Наприклад : привертати увагу , із року в рік , робити послугу.
Міжстильові фразеологічні звороти являють собою загальновживані найменування певних предметів і явищ дійсності. Їм не властиві додаткові відтінки значення , експресивність , емоційність .
Переважна більшість фразеологічних зворотів має стилістичні особливості і є опорою образного , емоційно наснаженого мовлення . Ці усталені звороти тяжіють до певного стилю .
Офіційно-ділова фразеологія – це усталені звороти ,що використовуються в документах ,ділових паперах. Наприклад : оголосити догану , взяти до уваги
,заслухавши і обговоривши.

Вживання фразеологізмів у художній та публіцистичній літературі .
Широко використовуються фразеологічні звороти в публіцистичному та художньому стилях .Усталені звороти , вживані в публіцистичному стилі . досить неоднорідні за своїм складом і особливостями змісту.
Серед них виділяються фразеологічні одиниці. Які позначають поняття політичного змісту й наближаються до термінологічних зворотів, властивих науковому стилю. Наприклад: соціалістичне змагання, бригада комуністичної праці .
Чимало вживаних у публіцистичному стилі фразеологічних зворотів книжного походження має незначне емоційне забарвлення. Наприклад: мати вплив , домогтися успіхів , надавати допомогу , почесний обов^язок .
Велика частина фразеологічних зворотів , що вживаються в публіцистичному стилі , характеризується яскраво вираженою образністю , емоційністю: арена боротьби , гонка озброєнь , сім^я єдина.
У публіцистичних творах широко використовуються фразеологізми , характерні для розмовно-бутового і художнього стилів . Вони надають публіцистичним творам особливої емоційності й переконливості . Наприклад : Польща для мене завжди буде близька- побратими мої в тій землі лежать , та й з поляками я н е о д и н п у д с о л і з^ї в і під час війни , і пізніш, за роки мирної праці .

Багатозначність , синонімія та антонімія фразеологічних зворотів .
Є ряд фразеологічних одиниць , зокрема серед крилатих висловів , прислів^в та приказок , які досить легко змінюють чи розширюють свої компоненти з рядів відповідної синонімії закладених в образі можливих уточнень .
Наприклад : валити (звалювати , скидати , змішувати , горнути ) все до купи
(намолоти , наплести , набалакати ) сім мішків ( три мішки , сім кіп , чьотири копи , три копи )гречаної вовни (і всі не повні , та й ті не повні
).
Зустрічається й зворотнє явище : скорочення фразеологізмів . Опущений компонент , правда , здебільшого живе асоціативно в свідомості й мовця , і слухача . Наприклад : моя хата скраю (я нічого не знаю) ; скачи , враже ( як пан каже ).
З розвитком мови відбумаються також зміни в значенні окремих фразеологічних зворотів . Вони нерідко набівають додаткових відтінків у значенні . Так з^являються багатозначні фрзеологічні звороти . Наприклад , усталений зворот брати (близько) до серця означає : 1) переживати через щось і 2) надавати чомусь великого значення ; будуть люди ( з кого )-

1) досягне певного становища , 2)житиме з моральними нормами ,
3) володіє професією .
Серед фразеологічних одиниць української мови є й омоніми – однакові з лексичними і структурно – граматичними особливостями , але різні за змістом усталені звороти . Скажімо , однозвучні фразеологізми дати чосу мають значення 1) бити і 2) тікати ; пускати півня- 1) підпалювати і 2) зриватись на високої ноті ; закривати очі –1) помирати , 2) бути присутнім при чіїсь смерті і 3) навмисно не помічати чогось .
Досить розвинена в українській мові в конкретній ситуації людьми за різним життєвим досвідом , світосприйманням т.ін. усвідомлюються і характеризуються неоднаково , що обмовлює різне оформлення тієї чи іншої думки , Так з^являються синонімічні вислови – звороти , що називають одне і те ж явище з різними симантичними або стилістичними відтінками .Наприклад : дати тягу- дати драла- накивати п^ятами – взяти ноги на плечі- намастити п^яти (салом); ні се ні те – ні риба ні м^ясо – ні пава ні гава – ні риба ні рак – ні швець ні жнець.
Фразеологічні синоніми , як і лексичні , об^єднуються в синонімічні ряди
. Фразеологічні звороті одного синонімічного ряду характеризуються семантичною спорідненістю, проте відрізняються відтінками в значенні або експресивним забарвленням , а нерідко й структурно-граматично .
Слід пам^ятати , що фразеологічні одиниці належать до одного синонімічного ряду тоді , коли вони споріднені значенням і в речені можуть виконувать оджнакові синтаксичні функції . Тому-то близькі за змістом фразеологічні звороті типу словосполучень і типу речень не можуть належати до одного синонімічного ряду . Так, фразеологічні звороти важити головою ; ставити на кін; іти ва- банк, з одного боку , і що буде , те й буде; або пан , або пропав ; куць виграв – куць програв; або славу здобути – або дома не буду , з другого – не вступають у синонімічні зв^язки , хоч вони близькі значенням
(ризикувати) .
Досить розвинена синонімія серед прислів^їв і приказок . Деякі синонімічні ряди їх налічують десять і більше зворотів . Наприклад : які батьки , такі й діти ; який батько , такий син ; яка хата , такий тин – який батько , такий син.
З часом синонімічні ряди фрзеологічних звортів зростають шляхом поповнення їх новими одиницями . Так , до фразеологізмів з усіх ніг ; не чуючи під собою землі ; як куля ; як стріла та ін. додаються нові : як метиор ; як ракета ; з реактивною швидкістю ; з космічною швидкістю ; до приказок потрібний , як собаці п^ята нога ,як п^яте колесо до воза ,як сліпому телевізор та ін.
Фразеологічні антоніми – це усталені звороти , які , характеризуючи предмети і явища дійсності з певного боку . дають їм протилежну оцінку .
Наприклад : як ракета – як черепаха ; розпускати язика – тримати язик за зубами ; ударити лихом об землю- повісити носа.

Джерела української фразеології .
Переважна більшість фразеологізмів , як і слів , за походженням є корінними українськими . Серед них виділяються спільнослов^янські , спільносхіднослов^янські і власне українські .
До складу української фразеології входять також усталені звороти , засвоєні з інших мов . Дуже часто це вислови , поширені в багатьох мовах світу . До складу української фразеології ввійшли висловлювання К.Маркса і
Ф.Енгельса , звороти спортивних та державних документів . Найбільше засвоєно українською мовою фразеологічних зворотів з російської мови – висловлювання Леніна , російських письменників , фразеологізми з народної мови .
Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження – старогрецькі , староримські , усталені звороти з західноєвропейських мов – німецької , французької , англійської , італьянської та ін.
Основним ,невичерпним джерелом української фразеодлогії є народна мова , якій властиві влучність , образність . Саме влучні , метафорічні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови . Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо- професійного походження .
Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анегдадів , жартів та інших жанрів усної народної творчості : не до солі,вийшов пшик , ростуть груші на вербі .
У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям , людьми , природою : жувати жуйку ; розправляти крила ; скриготати зубами ; задирати носа .
В української фразеології віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу , його історія . культура , сіспільні відносини , виробнична діяльність , морально – етичні норми , погляди , вірування , прагнення .У ряді фразеологізмів чується відгук боротьби народу з татарськими нападниками , польською шляхтою , згадуються часи козацтва ,розкриваються класова невірність , боротьба народу проти панства , бюрократизм чиновників
, хабарництво .

Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і незрозумілою.Живе людина ,що добре знає свою справу і кажуть про неї : “Він на цьому ділі собаку з^їв “.А трапиться незугарний працівник , який не вміє зробити того , за що взявся , як говорять : “ Зробив із лемеша швайку
“ .і за кожним висловом стоїть своя , цікава історія , тепер уже забута , хоч зворот живе в різних сферах сучасної людської діяльності .
Так , історія фразеологізму перемивати (перетирати) кістки ( кісточни) – займатись пересудами , обмовляти кого-небудь – зв^язана з обрядом другого поховання , яке організовувалось у східних слов^ян через кілька років після смерті людини . Наші предки вважали , що покійника треба звільнити від грехів , зняти з нього закляття через очищення останків небіжчика .
Перемиваючи кості в прямому значенні цих слів , пригадували життя покійного
, переповідали окремі події . найскравіші сторінки біографії , говорили про характер , вихволяли , возвеличували його . Так поняття “ перемивати кістки” було пов^язане з аналізом життя , вчинків , рис людини , яку вдруге ховали . Відірвавшись від обряду по його відмиранні , вислів ось уже тисячоліття несе в собі як основне значення супровід обряду в близькому переосмисленні .
Живе в нашій мові фразеологічний зворот прикласти руку- взяти участь у чомусь . Історія його походження відкриває завісі над особливосями організації в давнину діловодства . Сьогодні , написавши будь-який діловий папір , документ , ми засвідчуємо його достовірність власноручним підписом
. Так робили і в давнину , бо знали про своєрідність підпису кожної людини
. Проте письмом у давні часи володіло не так багато людей і неписьменні , замість підпису прикладали до паперу руку або палець ,попередньо злегка пофарбувавши їх.Відбиток руки або пальця надійно замінював підпис . У судочинстві царської Росії ще й у 19 ст. Був поширений навіть термін рукоприкладство , яким називали підпис пазовника.
Ще іншу стороні життя наших предків розкриває фразеологічний зворот сім п
‘ятниць на тиждень , який використовується для характеристики нестійкої , легковажної людини , яка часто міняє свої рішення , погляди , не дотримуютьс я своїх слів .
Колись існував кільт “святої п"ятниці “.Пригадайте , як шанував і боявся
“святої п ‘ятниці” старик Кайдаш із твору І.Нечуя-
Левицького “ Кайдашева сім^я” . На відзначення “ святої п^я тниці “ будувалися церкви , день відкриття яких вважався в певній місцевості святом . У цей день приймали й честували гостей , поминали померлих . Біля церкви збиралося багато людей ; організовувався ярмарок , велись торги , купували , продавали ,міняли ,брали в борг і повертали борги.П^ятниця ставала строковим днем , з яким зв^язували виконання обіцянок , зобов^язань . Траплялося , зрозуміло , й такі люди , які не дотримувались слова і відкладали виконання своїх обіцянок до наступної п^ятниці або й переносили на інший день . У таких людей всі дні тижня ставали строковими , перетворювались у п^ятниці,а обіцянки так і залишались не виконаними .Так і з^явився вислів , що став усталеним і досить точно характеризує непослідовних легковажних людей .
Майже всі ідіоми та й інші фразеологічні звороти мають цікаву історію .
Ознайомлення з нею не тількі дає відповідь на запитання , чому ми так говоримо . а й збагачує знання про життя . історію , культуру , побут нашого народу в минулому .
Українська фразеологія багата крилатими висловами власне українського походження . Це афоризми , що належать перу письменників : Караюсь , мучуся..,але не каюсь ! І чужому научайтесь , й свого не цурайтесь(Т.Шевченко); Всякому городу нрав і права(Г.Сковорода);пропаща сила (П.Мирний) ; коні не винні(М.Коцюбинський);досвітні вогні
(Л.Українка).

Розвиток фразеології після жовтня.
З розвитком мови у фразеології , як і в лексиці , відбуваються зміни , викликані змінами в соціальному , економічному , політичному і культурному житті народу та необхідністю вдосконалювати висловлювання . Частина фразеологізмів старіє , перестає задовольняти потреби спілкування і виходить з ужитку . Натомість зявляються нові усталені звороти .
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції архаїзувалися передусім фразеологічні звороти ,що склалися в класовому суспільстві і відбивають погляди , мораль цього суспільства. Наприклад : Купець бере торгом , піп
–горлом,а мужик – горбом ; Бідняк робить , а багатому родить; З панами не міряйся чубами , бо як довгий ,то підстрижуть , як короткий , то витягнуть
; Христова наречена ; лоби голити ; ставити під аршин ; без Бога ні до порога ; жіноча річ біля припічка.Застарілі фразеологізми , як і слова , використовуються в сучасному мовленні з певною стелістичною настановою.
У радянську епоху українська фразеологія поповнюється фразеологічними одиницями , що відбувають великі перетворення в житті народу , його патриотизм , відданість партії , зростання науки , техніки , культури , добробуту : Жити- Вітчизні служити ; Робота спільна – як пісня весільня ; новатор виробництва , космічні брати ; як ракета , виходити на орбіту , досягти апогею.
Надбанням української фразеології після Жовтня стали висловлювання класиків марксизму – ленінізму : Революції – локомативи історії ; Релігія – опіум народу (К.Маркс); Праця створила людину (Ф.Енгельс) .
Поповнилась українська фразеологія крилатими висловами з творів радянських письменників : Партія веде ; життя єдиної родини ; Не той тепер Миргород;
За всіх скажу , за всіх переболію ; мости дружби.
Збагатився в радянській час запас українськіх прислів^їв і приказок.Вони відбивають історію нашої країни , духовне зростання народу.