Реферат з дисципліни Основи охорони праці на тему
“Основні положення законодавства України про працю та охорону праці.
Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.”
Виконав студент 401 групи
Фоменко Ю.П.
Перевірив доцент Сирота О.А.
Миколаїв - 2000
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ
від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII
( ВВР 1992, N 49, ст.668 )
Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 15 травня 1996
року N 196/96-ВР
Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права
громадян на охорону їх життя і здоров"я в процесі трудової діяльності,
регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником
підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом (далі -
власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Розділ I.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1.
Поняття охорони праці
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-
технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та
засобів, спрямованих на збереження здоров"я і працездатності людини в
процесі праці.
Стаття 2.
Сфера дії Закону
Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації
незалежно від форм власності та видів їх діяльності (далі - підприємство),
на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих
підприємствах (далі - працівники).
Стаття 3.
Законодавство про охорону праці
Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів
про працю України та інших нормативних актів. У разі, коли міжнародними
договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлено більш
високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачено законодавством
України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди.
Стаття 4.
Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: пріоритету
життя і здоров"я працівників відповідно до результатів виробничої
діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення
безпечних і нешкідливих умов праці;
комплексного розв"язання завдань охорони праці на основі національних
програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і
соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони
навколишнього середовища;
соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які
потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;
встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств,
незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
використання економічних методів управління охороною праці, проведення
політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і
нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони
праці;
здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення
кваліфікації працівників з питань охорони праці;
забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій
та громадських об"єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров"я,
гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій
між власниками та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними
групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному
рівнях;
міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового
досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.
Стаття 5.
Права іноземних громадян і осіб без громадянства на охорону праці
Іноземні громадяни і особи без громадянства, які працюють на підприємствах,
розташованих на території України, мають такі ж права на охорону праці, як
і громадяни України.
У зв^язку з підвищенням кількості аварій, травм, смертей на виробництві, а
також кількості професійних захворювань, 11 квітня 2000 року був ухвалений
Закон “Про загальнообов^язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності”, нова редакція Закону про охорону праці, а також Програма
вивільнення жінок із виробництв, пов^язаних з важкою працею та шкідливими
умовами, обмеження використання їхньої праці в нічний час. Програма
розвитку виробництва засобів індивідуального захисту працюючих, Державна
програма навчання та підвищення рівня знань населення України з питань
охорони праці сприятимуть подоланню кризових явищ у системі охорони праці.
Також планується створити єдиний державний орган, який вирішуватиме питання
нагляду за безпекою та охороною праці.
Список використаної літератури :
1. “Основи охорони праці” під редакцією д.т.н. професора М.П. Купчика, д.т.н. професора М.П. Гандзюка – Київ 2000, стр.410.
2. “Про охорону праці” Н. Дядькова - “Праця і зарплата” № 15 (211) квітень 2000 р.
3. ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII (
ВВР 1992, N 49, ст.668 ) Із змінами і доповненнями, внесеними Законами
України від 15 травня 1996 року N 196/96-ВР