Реферат:
Екологічні права громадян: поняття, форми і види
План
Вступ
Права громадян
Висновки
Джерела
Вступ
Екологічні права громадян — це закріплені в законі і гарантовані системою права можливості у сфері охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, використання природного середовища. Забезпечення екологічних прав є основою екологічної політики держави і метою її здійснення. Екологічні права обумовлені життєвими потребами людини, необхідністю гарантувати екологічно безпечні умови життя людини як найвищої соціальної цінності.
Екологічні права громадян встановлені в законодавстві України нещодавно, з прийняттям Закону «Про охорону навколишнього природного середовища».
Вони пов^язані із правом на сприятливе екологічно безпечне навколишнє середовище, оскільки у небезпечному, несприятливому навколишньому середовищі порушується право на життя, підриваються його природні умови.
Питання про екологічні права людини і громадянина є центральним у національному й міжнародному екологічному праві. Воно тісно пов^язане з правом на життя та охорону здоров^я населення.
Права громадян
Вперше право на життя в сприятливому навколишньому середовищі було закріплено в декларації Стокгольмської (1972 р.) конференції ООН по навколишньому середовищу. З тексту Декларації випливає, що право на життя у сприятливому навколишньому середовищі є таким же фундаментальним правом людини, як право на свободу і рівність. Сприятливе навколишнє середовище відповідно до Декларації — це таке середовище, яке дозволяє вести гідне життя. У Стокгольмській декларації право на сприятливе навколишнє середовище пов^язане з відповідальністю людини за охорону і покращення його стану на благо теперішнього і майбутнього поколінь.
Концептуальні ідеї Стокгольмської конференції знайшли своє відображення в інших міжнародних актах: Заключному акті наради з питань безпеки і співробітництва у Європі (1975 р.), у Конвенції про транскордонне забруднення на великі відстані (1979 р.), у резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Про історичну відповідальність держав за забезпечення природи Землі для теперішнього і майбутніх поколінь» та в інших міжнародно-правових документах.
У Декларації конференції ООН по навколишньому середовищу і розвитку, яка відбулася в 1992 році в Ріо-де-Жанейро, закріплене право громадян на здорове і плідне життя в гармонії з природою. Сучасний розвиток, відповідно до Декларації, не повинен здійснюватись на шкоду інтересам охорони навколишнього середовища на благо теперішнього і майбутніх поколінь. У Декларації були також сформульовані права громадян на доступ до інформації, участь у прийнятті рішень та доступ до правосуддя у сфері довкілля (принцип X).
На Конференції міністрів охорони навколишнього середовища в Софії були прийняті керівні принципи Європейської Економічної комісії (ЄЕК) ООН по забезпеченню доступу до інформації у сфері охорони довкілля і участі громадськості в процесі прийняття екологічно значущих рішень, які стали основою для розробки спеціальної конвенції.
Більш повно екологічні права людини відображені в Орхуській конвенції ООН про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, схваленій на Нараді міністрів охорони навколишнього середовища в місті Орхусі (Данія) у червні 1998 р. і ратифікованій Верховною Радою України.
Конвенція проголосила права людини на: сприятливе навколишнє середовище; екологічну інформацію; участь у прийнятті екологічних рішень, проведенні екологічної експертизи, розробці екологічних програм, планів, політики, проектів нормативних актів тощо.
В Україні екологічні права належать до конституційних. Стаття 50 Конституції України закріпила право кожного на безпечне для життя і здоров^я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. З метою забезпечення цього права кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
В українському законодавстві найбільш повно екологічні права і обов^язки передбачені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», у якому їм присвячено II розділ.
Згідно зі ст. 9 Закону кожен громадянин України має право на:
— безпечне для життя і здоров^я навколишнє природне середовище (право на екологічну безпеку);
— участь в обговоренні та на внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об^єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних осіб, які беруть участь у прийнятті рішень із цих питань (право на участь в обговоренні проектів екологічно значущих рішень);
— участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;
— здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;
— об^єднання в громадські природоохоронні формування;
— вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом (право на екологічну інформацію);
— участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об^єктів та проведенні громадської екологічної експертизи;
— одержання екологічної освіти;
— подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров^ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;
— оскарження в судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.
Екологічні права громадян мають переважно немайновий характер, спрямований на задоволення соціальних, естетичних, оздоровчих, рекреаційних та духовних потреб. Тільки право на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів може мати майновий характер, задовольняти економічні інтереси.
Крім цього, екологічний характер мають права, закріплені іншими законами. Так, Основами законодавства України про охорону здоров^я (ст. 6) визначається право кожного на охорону здоров^я, що передбачає: безпечне для життя і здоров^я навколишнє природне середовище; санітарно-епідемічне благополуччя території й населеного пункту, де він проживає; безпечні й здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров^я і здоров^я населення, включаючи наявні і можливі фактори ризику та їх ступінь тощо.
Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачив (ст. 4) право на безпечні для здоров^я та життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище; участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій із цих питань до відповідних органів та інше.
Закон України «Про екологічну експертизу» конкретизує можливості громадян та їх об^єднань брати участь у проведенні громадської експертизи об^єктів при додержанні встановлених цим законом принципів, вимог та правил.
Екологічні права закріплені також у законах України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про відходи», «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» та ін.
Наявність сукупності правових норм про екологічні права громадян дає змогу розглядати їх у об^єктивному значенні, тобто як комплексний міжгалузевий інститут загальної частини екологічного права.
Екологічні права громадян розглядаються й в іншому аспекті — як суб^єктивні права, що становлять сукупність повноважень фізичних осіб у галузі екології. За таких умов екологічні права громадян — це персоніфіковані права, які належать кожній фізичній особі.
Слід розмежовувати екологічні права і екологічні інтереси, які не персоніфіковані й тому належать усім громадянам (суспільству). Екологічні права громадян розглядаються як забезпечені системою права юридичні можливості особи реалізувати у передбачених законодавством формах надані повноваження в галузі екології. Такі можливості випливають з мети та завдань екологічного законодавства. Екологічні інтереси — це природні і соціально зумовлені потреби осіб у відповідній галузі, які випливають зі змісту норм екологічного законодавства. Вони задовольняються в процесі реалізації сукупності екологічних заходів: організаційних, технічних, економічних, превентивних та в процесі забезпечення екологічного порядку.
Форми реалізації екологічних прав громадян передбачаються системою соціально-правових гарантій. Порушені екологічні права громадян підлягають поновленню, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України (ст. 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Екологічні інтереси задовольняються в процесі реалізації сукупності екологічних заходів: організаційних, технічних, економічних, превентивних та в процесі забезпечення екологічного порядку.
Екологічні права громадян — це закріплена в законі і гарантована правом сукупність юридичних можливостей та засобів, які дозволяють задовольняти потреби громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.
У теорії екологічного права екологічні права громадян за рівнем правового регулювання поділяють на основні та інші. Перші — фундаментальні — закріплені в Конституції України, другі — в законах України.
Є й інші класифікації: поділ на галузеві та міжгалузеві екологічні права (залежно від суб^єктів реалізації); на еколого-політичні, економічні, соціальні, культурні права (залежно від видів регульованих відносин).
Право на безпечне для життя і здоров^я навколишнє природне середовище є основним загальнолюдським, фундаментальним правом. Воно тісно пов^язане з правом людини на життя і охорону здоров^я. Всі інші екологічні права громадян пов^язані з його реалізацією, спрямовані на його забезпечення або захист. Наприклад, право на участь в обговоренні матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об^єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього середовища, або участь у проведенні громадської екологічної експертизи мають на меті попередити забруднення навколишнього середовища, перетворення його на небезпечне для життя і здоров^я людини. Право громадян на одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан навколишнього середовища та його вплив на здоров^я населення або право громадян на подання до суду позовів про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров^ю внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище, мають на меті забезпечити це право або судовий захист у разі його порушення.
Висновки
Виходячи з прийнятої в теорії класифікації прав людини на «класичні» та «соціальні», екологічні права належать до соціальних, які вимагають активної діяльності держави для створення умов і гарантій їх реалізації, на відміну від класичних, які спрямовані на обмеження влади над людиною.
Екологічні права громадян мають два аспекти:
об^єктивне право - сукупність правових норм, що утворюють комплексний міжгалузевий інститут екологічного права;
суб^єктивне право - сукупність повноважень фізичних осіб у галузі екології.
Екологічні права громадян - забезпечені системою права юридичні можливості особи реалізувати у передбачених законодавством формах надані повноваження в галузі екології. Вони:
• належать кожній особі, тобто персоніфіковані;
• види екологічних прав передбачаються системою екологічного законодавства;
• форми реалізації екологічних прав громадян передбачаються і забезпечуються системою соціально-правових гарантій;
• порушені екологічні права громадян підлягають поновленню, а їх захист здійснюється в судовому та іншому порядку.
Екологічні права мають комплексний характер і складають окрему групу прав людини і громадянина. Основні екологічні права закріплені в Конституції України, що підкреслює їх фундаментальне значення.
Література
1. Баб^як О. С, Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000.- 216 с.
2. Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 192 с.
3. Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001
4. Екологічне право України За редакцією професорів В. К. Попова і А. П. Гетьмани. Харків, «Право». 2001
5. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 848 с
6. Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. – К., 1991.
7. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. -Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.